+38 ‎066 6885490; +38 098 944 7490 (Назар) trembita-tour@gmail.com

Перша історична згадка про мальовниче поселення Крехів датується 1456 роком. Монастир, за народними переказами, заснували Йоіл і Сильвестр наприкінці XVI ст. Вони оселилися у лісовій печері, а на верхівї скали збудували дві каплиці: Покрови і св.. апостолів Петра і Павла. У першій половині XVII ст. цей монастир перенесли на місце, де розташований сучасний Свято-Миколаївський монастир ЧСВВ. Тут збудували церкву пресвятої трійці, дзвіницю св.. Миколая, великий храм Преображення Господнього, допоміжні споруди, звели навколо монастиря муровані укріплення, викопали й наповнили водою глибокий рів.

Існує Свідчення, що у вересні 1672 року під час війни Польщі і Туреччини в монастирі розмістився загін козаків під проводом Івана Мазепи. Під час облоги монастиря один з оборонців влучив у татарського воєначальника, племінника хана Селіма Гірея. Вбачаючи в цьому злий знак, татари покинули мури монастиря.

У 1721-1737 роках замінено дерев`яні монастирські споруди на муровані. В кінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Крехів був великим відпустовим центром. Тут відбувалися великі прощі на благовіщення, Петра і Павла, Покрови, згодом і на св.. Пасива, 11-літнього мученика IV ст. , мощі якого подарував папа Лев ХІІІ 1887 року. Та найвелелюднішими прощі були на празник Перенесення мощів святителя Миколая 22 травня.

149 року радянська влада ліквідувала монастир. Крехівська обитель до 1990 року і військовим штабом, і піонерським табором, і школою для осіб з особливими потребами. Лише 29 серпня 1990 року до Крехова повернулися отці василіани. Поволі Крехівська обитель знову повертає славу одного з прованських, культурних і просвітницьких центрів Галмчини.

Неподалік від монастиря серед лісу є джерело Божої Матері. За переказами, на цьому місці з`явилася Богородиця одній благочестиві жінці. Згідно зі свідченнями, має властивість не псуватися і дивним чином оздоровлює. Над джерелом споруджено капличку з фігурою Богородиці.

Верхратська (Крехівська) чудотворна ікона Богородиці.

Назва ікони походить від села Верхрата, розташованого над річкою Рат, яке належить до давніх поселень часів Київської Русі та Гальцько-Волинського князівства.

Історія Верхратської чудотворної ікони Богородиці розпочинається із Замостя. Саме із Замостя 1682 року ігумен Верхратської чернечої обителі отець Ісаак Сокальський приніс цю ікону до місцевого монастиря. А через 6 років 1688 року почали здійснюватись перші чуда. Сталося так, що серед ночі над монастирем постав вогненний стовп, який освітлював усю околицю. Подивитися на це диво посходились люди з навколишніх сіл, а коли під проводом отця увійшли до храму, то побачили, що перед іконою Богородиці горіло світло, а по лику на іконі Матері Божої з очей спливали криваві сльози. Так тривало впродовж чотирьох тижнів. І почали приходити до Богородиці у Верзратському монастирі люди зі своїми немочами та бідами. Усі чуда, що відбувалися біля ікони були описані та підтверджені свідками під присягою. Того ж року львівський єпископ Йосиф Шумлянський, прибувши до Верхрати і побачивши ікону, по якій струменіли криваві сльози, вислухавши свідків проголосив ікону чудотворною.

Із скасуванням Верхратського монастиря у 1808 році ікону урочисто перенесено до монастиря у Крехові.

Після закриття монастиря у Крехові чудотворну ікону вдалося перенести до львівського храму св.. Параскевії П’ятниці. З виходом із підпілля Греко-Католицької церкви урочисто 19 травня  1991 року з львівського храму Верхратську (Крехівську) чудотворну ікону пресвятої Богородиці перенесено до крехова.

Крехівська чудотворна ікона святителя Миколая Чудотворця

За однією з версій, місцем походження ікони святителя Миколая Мирликійського є Біла Русь, звідки приніс її з собою один із засновників монастиря – йоіл. Згадки про паломництво до чудотворної ікони святителя Миколая Крехівської обителі існують з XVII – XVIII ст.

Прощі на празник Перенесення молей святителя Миколая 18 травня були дуже численними. Так, 1910 року до свято миколаївської церкви у Крехові прибуло близько 60 тис. прочан, 1912 – 80 тис, а 1927 – до 70 тис.

Із закриттям Крехівського монастиря, чудотворну ікону святителя Миколая переховував у своєму помешканні один з монахів – Антоній – до 1954 року. Однак, через небезпеку втратити ікону через пильну увагу КГБ до Антонія, ікону передають на зберігання до церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Львові. 23 травня 1990 року ікону урочисто перенесено зі Львова до Крехівського монастиря.

 

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial

Давайте дружити :)